Кладовища 2045

Оскільки тоді мене скоріш за все не буде
А всі кого я знав перетворяться на акуратні гранітні стовбчики
Хочеться раз і назавжди поставити крапку
Щодо нашого щасливого майбутнього

Можна не напружуватись
Припинити ці безглузді кухонні фотосесіїї
Це я на морі, а це я під землею
В своїй найкращій блідо-сірій сукні
Та зв’язаними долонями

Всі люди що йдуть мені назустріч
У далекому 2045 візьмуть відпустку
За особистими мотивами,
Переїдуть жити в більш дешеві апартаменти

І це зовсім не привід для суму
Цим чудовим весняним ранком
Навіть цікаво як всі ці обличчя
В майбутньому змалює гравірувальник
І чи буде на тому камені сказано
Що власник носив капюшон
Або кумедно розгойдував руками при ходьбі

Всі ці ранкові двірники,
Закохані студенти, похмурі працівники органів
Рум’янощокі бомжі,
Нажаль не побачать Евробачення 2045
Попри всю любов до шоу-бізнесу

Тільки вічний Рональд Макдональд
Або цей малюк в шапочці
Що здивовано дивиться на мене
Сховавшись за 2 зелені кульки
Може він один і потрапить у наше майбутнє.
Там, у щасливому 2045
Гуляючи серед холодних прямокутників
Якщо згадаєш друже,
Передавай їм всім від мене привіт.

Китайська ментальна гімнастика

Сьогодні я почуваюся краще
Нервова система відпочіває
Вуха готові до звуків музики
Я – маленький ембріон
Щойно народжений на світ

Каплі дощу на сходинках
Вранці був останній дзвінок
І нарядні дівчатка,
Тримаючи в руках ніжно-жовті букетики
Виконували свою маленьку місію краси

А тепер площа порожня
І тільки кольорові плями
Виблискують на мокрому склі
Тихіше, кажу я собі, досить махлювати.
Ти теж одна із плям

Східна школа філософії

Робеспьери
Жани Полі Сартри
Протирають шкільні парти
Там де закінчується свідомість
І починається двір. Натомість
Зовні йде дощ, та листя
Нахабно набивається в кишені
Мабуть французи чи поважні німкені
Таки повідуться
На всі ці ейдоси-хуєйдуси
Сидячі вдома, у вовняній куртці
Доливаючи сік у біттер
Що мені, матінко робити?
А тут геть інакше
І зсередини і зовні
І зі всіх шляхів провідіння
Лишилися тільки безкоштовні
Всі нажаль невиліковні
Цей блядьский вітер,
Написав би я цьому Канту пару літер
Про тріумф волі
Тут все працює на алкоголі
І люди і ця шайка собак
І йобані промоутери з папірцями
І твій сріблястий сміттєвий бак,
Ну шо, красунчику good luck!

Листики Заболоцкого

А помните как в детстве
Валютой были листики с дерев
Прекрасное в расчетах средство
И нет нужды сердцами озверев
Считать проценты, ставки, доли
Копаясь в поредевшем портмоне
Где падающий с визгом доллар
В убогой человеческой возне
Где больно сердце укололи
Заботы о грядущем дне

Скажи мне деревянный конь
В вопросах транспорта знаток
Как в детстве я кладу ладонь
На гривы обветшалой завиток
Ответь мне почему подорожали
Билеты и из года в год
Все больше оборванцев на вокзале
Ворчат о сокращеньи льгот
И словно червь утробу ест
Вопрос о ценах на проезд

А помните варили кашу
И кукле разводили по губам
Теперь в эпоху телебашен
И развлекательных программ
Такая щедрость кажется напрасной
Стоит в углу ханыга красный
Молчит и собирает на сто грамм
А мимо торопясь за гречкой
Пуская причитания в эфир
Бежит толпа тревожных человечков
В сияющий и бесконечный мир.

Eraser

Выбирай направление мне все равно
Я лишь набрасываю краски на полотно
На котором ты тоже всего лишь пятно
И можешь быть стертой
Я спускаю избыток лишних часов
Изучаю всемирную историю катастроф
И мне ничего не дает любовь
Кроме сухости и комфорта

Ты настолько бесплотна. Ты как эфир
Нарисованный кем-то вдали ориентир
А я если честно, плохой командир
Без карты и даже бинокля
Я классический экспонат больниц
Что кропает вночи свои Greatest hits
Но все стаи моих бумажных птиц
Расклеились и промокли

Столь дыма вокруг и я врядли бы смог
Конвертировать все в эту кашу из строк
И боюсь ты однажды найдешь лишь песок
Открывая почтовый ящик
Остается пускать пузыри на ветру
Утолщать свою внутреннюю кожуру
Не беда, ведь я скоро тебя сотру
И мы наконец начнем видеться чаще.