Любі братики мої і сестрички
Дітки з блакитними очимами
Кмітливі янголятка безсердечного часу
Всі хто тихо плаче,прикривши очі
На залізних ліжках
В сірих кімнатах с блакитною фарбою
Народжені з космічного попелу
Втиснуті в забуті богом каземати
Десь на околиці Всесвіту
Едині хто не скаржиться на долю
Маленькими ручками
Таємно від усіх пишете листи
Ви як заручники
Яких нікто не думає визволяти
Такі довірливі і безгрішні
Встигаете вирости і затвердіти
Поки навколо іде ремонт, що ніколи не буде закінчений
Деякі люди мають так звані “зв’язки”
Розмовляють по телефону про відсотки
І скаржаться на дружин
Їх суцільне існування тхне холодом
Від них хочеться відвернутись
Як від закам’янілої мертвої кішки
Любі мої братики і сестрички
Незчисленне світле воїнство
Маленькі спецназівці доброти!
В яких немає що красти
І не буде чого втрачати
Коли почнуться постріли
Я стаю до ваших лав
На казкових слонах
Під сніжно білими прапорами
Ми не залишимо тут камня на камені
Бо нема в світі нічого сильніше
Нашої іграшкової армії.