хлопчик-хірург
хлопчик-хірург
ти небуття і пітьми деміург
хлопчик-хірург
хлопчик-хірург
холодний і сірий, як санкт-петербург
ти не ходиш в гуртки та секції
маєш пристрасть лиш до вівісекції
над ліжком твоїм розіп”ятий павук
лялька твоєї сестри – без рук
ти годуєш бродячих котів і собак
не тому, що ти добрий, а тому, що маньяк
ти їси жабенята й тритони живцем
і прохромлюєш м”ясо товстим олівцем
ти не любиш машинки й солдатики різні
всі ці іграшки для семирічних
у очах твоїх блиском холодним, залізним
відбиваєця скальпеля хіть хірургічна
очі тужливі
руки малі
втомлений вершник небес і землі
вуха твої
нечутливі до сліз
пальці рішучо роблять надріз
знав би твій батько
знала би мати
вони б не дивились “мовчання ягняти”
тобі не цікаві ні джері, ні томмі
скоріше, підручники із анатомії
відрізані органи зібрані у миску –
предмети твого наукового зиску
аби ж я це знав раніше, хлопчино,
то не хвалив за цікавість тебе
та от вже надходить моя кончина,
учителя класу першого “б”
дивлюся у сіре небо востаннє
дозволь лише задати питання
перш ніж я стану псячим обідом:
хто ж з тебе виросте, мала ти гнидо!?
очі тужливі
руки малі
дивлюся на тебе з-попід землі
вуха твої
нечутливі до сліз
маньяк і убивця, малюк-горлоріз
знав би твій батько
знала би мати
вони би не стали тебе зачинати
хлопчик-м”ясник
хлопчик-різник
що ти виносиш в кульках на смітник
хлопчик-упир
хлопчик-вампір
нащо з людей ти висмоктуєш жир?
нащо із мене ти висмоктав жир?
P.S.
долі розплата буває сердита –
помер він від нападу апендициту
ніхто не заплаче за тую дитину
лиш лікар зі штатів, що носить тростину